Справа про стягнення аліментів на утримання дитини

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/3437/16-ц

пр. №  2/759/2652/16

     26 травня 2016 року                                                                                             м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретарів судового засідання Фещук Т.С., Борисенко А.М., позивача та його представника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.03.2016 року звернулася до суду з позовом до відповідача, про стягнення аліментів на утримання дитини, а саме: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 8000,00 грн., до досягнення дитиною 18 років, а в разі навчання у вищому навчальному закладі продовжувати стягнення аліментів до досягнення дитиною 23 років. Також позивач просив стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини за попередній період – з дня народження дитини, а саме з 10.11.2013 року по 29.02.2016 року у розмірі 83714,75 грн. та додаткові витрати у зв’язку з відвідуванням дитиною закладів виховання і розвитку у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною 18 років.

Позов обґрунтовано тим, що з березня 2012 року позивачка мала відносини з громадянином Канади ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народився син: ОСОБА_4, який знаходиться на утриманні позивачки, відповідач в добровільному порядку не надає матеріальну допомогу дитині, участі у її вихованні не приймає.

На даний час позивач та відповідач проживають окремо, добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач не надає, що змусило позивача звернутися до суду.

У судовому засіданні 26.05.2016 року позивач та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач до суду двічі не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с. 73, 78), про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами, ухваливши по справі за згодою позивача та відповідно до ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України, заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, з’ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що з березня 2012 року позивачка мала відносини з громадянином Канади ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народився син: ОСОБА_4 (а.с. 5 – копія свідоцтва про народження), який знаходиться на утриманні позивачки, відповідач в добровільному порядку не надає матеріальну допомогу дитині, участі у її вихованні не приймає.

На даний час позивач та відповідач проживають окремо, добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач не надає, що змусило позивача звернутися до суду.

Статтями 180,181 СК України встановлено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 184 СК України,  якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення, і розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

В даному випадку норми закону передбачають обов’язковість батьків утримувати своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Малолітня дитина сторін, проживає разом з своєю матір’ю, позивачкою по справі, перебуває на її утриманні, відповідач не приймає участь в матеріальному забезпеченні дитини, відтак, враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, має нерегулярний мінливий дохід, тому з нього повинні стягуватися аліменти в судовому порядку в у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн., починаючи з 01.03.2016 року – з моменту подачі позову до суду і до повноліття дитини.

В силу ст. 367 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти за один місяць в розмірі 5000,00 грн. негайно.

Разом з тим, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за минулий період починаючи з дня його народження у розмірі 83714,75 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов’язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.

У такому випадку суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки. Трирічний строк, протягом якого можливим є стягнення аліментів за минулий час, являється присікальним (преклюзивним). Стягнення аліментів за межами цього строку незалежно від причин їх неотримання є неможливим.

Присудження аліментів за минулий час являється правом, а не обов’язком суду, з позовом до якого звернувся позивач. Суд, виходячи із конкретних обставин справи, проаналізувавши усі надані докази, може присудити аліменти на утримання дитини за минулий час, у межах трирічного строку, або відмовити у задоволенні таких позовних вимог.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із наданих позивачем доказів не вбачається ухилення відповідача від обов’язку щодо утримання свого малолітнього сина з часу його народження.

Разом з тим, суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 8000,00 грн. в разі її навчання у вищому навчальному закладі до досягнення нею 23 років, з огляду на наступне.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно зі ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син які продовжують навчання.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зважаючи на те, що малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на час розгляду справи не досягнув 18 річного віку, вимоги позивача в частині стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 8000,00 грн. в разі її навчання у вищому навчальному закладі до досягнення нею 23 років є передчасними та не ґрунтуються на вимогах Закону.

Суд не знаходить також підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині щодо стягнення додаткових витрат на дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв’язку з відвідуванням дитиною закладів виховання і розвитку у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною 18 років, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, законодавцем закріплено правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв’язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою.    

Відповідно до даної норми обов’язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред’являвся. У такому випадку такий батько зобов’язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров’я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд – довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування – виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Однак, в підтвердження понесення додаткових витрат на утримання дитини позивачем не надано жодних з перелічених доказів, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв’язку, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по справі в розмірі 551 грн. 20 коп., понесені судом по предмету спору про стягнення аліментів, бо позивачка при подачі позову до суду по закону була звільнена від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180-183, 185, 191, 199 СК України, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 209, 212, 214, 215, 218, 223, 224-226, 292, 294, 367 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН: НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн., щомісячно, починаючи з 01.03.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судові витрати по справі в сумі 551,20 грн. отримувач: УДКСУ у Святошинському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 37962074, банк одержувача: ГУ ДКСУ у. м. Києві, рахунок: 31212206700009, МФО 820019, код платежу: 22030001, призначення платежу: 22030001; 050; «Судовий збір», Святошинський р/с, 02896733.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.