Справа про визначення місця проживання дитини

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 січня 2017 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді –               Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря –               Бугайчука О.Р.

позивача –                ОСОБА_1

представника позивача –           ОСОБА_2

представника 3-ї особи –               ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, 3-я особа: Орган опіки та піклування Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним.

Крім того, просить суд стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини в розмірі 400 грн. 00 коп.

Посилається в позові на те, що він з відповідачкою перебував в зареєстрованому шлюбі з 2007 року, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5.

Рішенням суду від 04 липня 2011 року їхній шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу дитина проживала з відповідачкою.

З 18 січня 2016 року син проживає з ним та його дружиною ОСОБА_4.

Зазначає, що в інтересах сина проживати разом з ним, так як він має змогу займатися дитиною, відводити до школи, в вечірній час займатися з ним та піклуватися про нього.

Він має стабільний самостійний дохід, може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Крім того, протягом останнього року вони проживають разом в двохкімнатній квартирі, де у дитини облаштована окрема кімната. Відповідачка добровільно залишила сина проживати з ним, дитиною не цікавиться та не займається його вихованням.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася, про час розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставила.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи – Служби у справах дітей Солом’янської районної державної адміністрації в судовому засіданні позов підтримала.

Надала висновок, згідно з я ким Орган опіки та піклування вважає за доцільне  визначити місце проживання дитини з батьком.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 157 СК України питання вихання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Такі ж гарантії для батьків, що проживають окремо від дітей, та для самих дітей, встановлені ст.15 Закону України “Про охорону дитинства”.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2007 року.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 04 липня 2011 року шлюб сторін був розірваний.

/ а. с. 10 – 11 /

Згідно зі ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що в січні 2017 року відповідачка привезла йому дитину і без пояснення причин, залишила його в його сім»ї і з того періоду часу ним не цікавиться.

Місце знаходження матері дитини йому невідомо.

В свою чергу його дружина стала справжньою матір»ю дитині, вона длоглядає та піклується про нього, як про рідного. Відносини між ними теплі та доброзичливі, вони з повагою ставляться одне до одного.

Як роз»яснено в  ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації своїм висновком від 21 грудня 2016 року вважає за доцільне визначити місце проживання доньки сторін з батьком.

/ а.с. 63 – 64 /

Встановлено, позивач проживає в двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка належить на парві власності йому та брату в рівних частках.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що в квартирі проживає він разом з дружиною та сином, яка також займається вихованням дитини.

Квартира облаштована всім необхідним для потреб малолітньої дитини.

Відповідно до довідки ТОВ «Компанія ЕКТА» позивач працює на посаді фахівця з розробки та тестування планового програмного забезпечення, загальна сума доходу в період часу з вересня 2015 року по лютий 2016 року складає 27 400 грн. 20 коп.

Відповідно до службової характеристики позивач зарекомендував себе позитивно, за характером спокійний та врівноважений.

/ а. с. 12 – 13; 16 /

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З точки зору закону одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст.1).

Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.

Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

Як зазначив у судовому засіданні позивач, відповідачка з власної волі привезла йому дитину, залишила сина у нього і протягом року не цікавиться ним, його життям, здоров»ям та розвитком.

Її пошуки результатів не дали, оскільки вона постійно змінює номери телефону, на зв»язок ні з ним, ні з сином не виходить, її рідні також не знають її місця знаходження.

Виходячи з цього та приведеного вище, законодавства, яке при вирішенні даних спорів направлене, насамперед, на захист інтересів дитини, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визначення місця проживання дитини з ним.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.

Статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів та наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей.

За нормою ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Виходячи з того, що відповідачка працездатна, може працювати та утримувати свою неповнолітню дитину, зобов’язана до цього законом, суд вважає вимоги позивачка обґрунтованими і в цій частині.

У зв’язку з тим, що даних про постійне місце роботи відповідачки та стабільного заробітку у суду немає, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі у приведеній сумі – 400 грн. 00 коп..

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.

Виходячи з цього та в зв’язку з задоволенням вимог позивача про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, сплачений ним судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. за вимогу про визначення місця проживання дитини підлягає стягненню з відповідачки на його користь, а судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. в зв’язку з задоволенням позову про стягнення аліментів підлягає стягненню на користь держави.

Керуючись ст. ст. 19, 141, 160, 161, 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання дитини – сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 400, 00гр., починаючи з 28 липня 2016 року і до його повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 551, 20 гр. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 551, 20 гр. судового збору на корить держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.